КОКАИН Эквадор Ипатово

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Эх, маны, сейчас я вам всю правду открою, наркоманская правду про мою жизнь и приключения в мире наркотиков. Будьте готовы к безумию, я буду рассказывать вам про то, как я купил кокаин и искал клад ночью в лесу. Да уж, было это не просто, а просто жоско, весь мир превращался перед моими глазами в нереальное говно, и только наркотики давали мне чуйку и смысл.

Я решил пойти по пути закладки, чтобы заполучить свое долгожданное наслаждение. Закладка – это ведь гениальный ход, когда ты фиксируешь свои запасы там, где никто никогда не найдет. В моем случае это был глухой лес, в котором я часто потерялся в ступоре, но сейчас я вспомню тот ночной поход точь-в-точь.

Я собрался со средствами и отправился на поиски дилера. Спустя пару часов блуждания по темным переулкам, я нашел свою мечту – кристалл, сияющий на полумраке. Что ж, я читил дилера и сделал своим, готовясь к беспределу, который разыграется в моей голове.

Возвращаясь в свой безумный мир, я понял, что нужно расположиться в укромном месте для наслаждения искусственной реальностью. Существуют специальные седативы, которые помогают забыть о реальности и погрузиться в настоящий наркотический рай.

Я решил отправиться в лес, место, которое становилось моим убежищем во время бешеного пути на кокаине. Ночь была холодной, но это мне нипочем, я от всего этого видался, меня ничего не могло остановить.

Под покровом ночи я направился в путь, сжимая в руке свою долгожданную дозу. Поднявшись на горку, я с удовольствием развернулся и взглянул на свое царство тьмы. Все было своеобразно шикарно и жутко одновременно.

Я сам себе же бог! - пронеслось в голове, когда я проклятой рукой открыл свою сумку с кодом, сделал пару нюхов. В миг меня объял нирвана, и я потерялся во вселенной наркотического опьянения.

Я искал клад в этой чертовой тьме, роился в поисках ответов на вечные вопросы. Я проскользнул сквозь деревья и прыгал через камни, чувствуя каждый миг, словно мгновенно слился с природой, став ее частью.

Хватит, остановись! Нельзя так себя накручивать, слишком жоско! - прокричал внутренний голос, но я не слушал его. Я продолжал читить, ища свою потерянную судьбу, где-то в этом проклятом лесу.

Дерево	Камень	Трава
Укрытие	Холод	Очищение
Дорога	Тьма	Сияние

Мне уже ничего не было страшно, я чувствовал себя безумным и свободным. Мир просто разрушался перед моими глазами, и я открывал новые грани своей души.

И тут, неожиданно, я услышал странный шорох. Мое сердце замерло. Что это может быть? Может быть, кто-то слеживал за мной? Или это просто мои нервы играют со мной злую шутку?

Все мои чувства сразу ожили – адреналин пронзил каждую клеточку моего тела. Но я был решителен, я не знал страха. Я двинулся в сторону шороха, несмотря на то, что понимал, что это может оказаться последним шагом в моей жизни.

И тут, внезапно, передо мной возникла фигура. Тень среди темноты, что-то нечеловеческое. Но я не собирался отступать, я был готов ко всему. На мне была легкость и энергия, которой я никогда не испытывал раньше.

Эй, кто там?! – крикнул я, но никакого ответа не получил. Вместо этого тень начала медленно приближаться ко мне, будто бы обладая сверхъестественной силой. Я пускался наутек, прыгая через камни и ветки, словно животное, чувствуя за спиной дыхание преследователя.

Но так и не сумел отделаться от аномального присутствия. Оно преследовало меня, выхватив мою дозу, потому что я находился в ступоре, и не мог защитить свое проклятое наслаждение.

Я бежал, будто мне не светит ничего хорошего. В конце концов, я выбрался из леса, покрытый потом и обессиленный. Это был настоящий бой за выживание, и я понял, что должен оставить этот чертов лес позади.

И теперь, вернувшись в мой обыденный мир, я понимаю, что все это были театральные представления моего дурного разума. Но в тот момент я настояще верил во всю эту паранойю.